Ukránisztika

Az ukránisztika a szlavisztika altudománya, amely Ukrajna gazdasági, politikai, társadalmi, kulturális és történelmi kérdéseit, valamint a külföldön élő ukrán diaszpóra életét tanulmányozza. 1991-ig az ukránisztika főként a Szovjetunión kívüli kutatóközpontokban fejlődött, különböző időszakokban Németországban, Lengyelországban, Kanadában és az Egyesült Államokban. A szovjet oktatási intézményekben az Ukrán Szovjet Szocialista Köztársaság történelmét, a helytörténetet és az ukrán irodalmat tanulmányozták. A független Ukrajna kikiáltása után az oroszországi ukránisztika is tudományos ágazatként bizonyos fejlődési impulzust kapott.

Története

Az ukránisztika a 20. század elején alakult ki, amikor olyan jelentős tudósok, mint M. Hruszevszkij, V. Vernadszkij és D. Dorosenko összefogták az elődök kutatásait, és az ukrán nemzet életmódját és gondolkodásmódját vizsgálták. Ebben az időszakban született meg az első átfogó ukránisztikai munka, „Az ukrán nép múltja és jelene”, amely az ukránok kultúráját és történelmét dolgozta fel, valamint F. Vovk antropológiai kutatásait is tartalmazta.

Az 1918-ban alapított Ukrán Tudományos Akadémia elnöke, V. Vernadszkij, az ukránisztika oktatási programokba való bevezetését szorgalmazta. Ezt követően, Sz. Jefremov 1920-ban kiadta az első ukránisztikai tankönyvet, majd D. Dorosenko jelentős munkákat tett közzé az ukrán történetírásról. Ezek a tudósok nemcsak az ukrán történelem és nyelv vizsgálatát végezték, hanem az ukránisztikát átfogó tudományos rendszerré fejlesztették. A szovjet uralom alatt azonban Ukrajna területén az ukránisztikai kutatások független fejlődése közel 70 évre megszakadt.

A nyugati világban az ukránisztika az ukrán kultúra, történelem és társadalmi élet kutatását öleli fel, hasonlóan más nemzeti tudományágakhoz, mint a polonisztika vagy russzisztika. A független Ukrajna tudományos fejlődésével az ukránisztika az ukrán nép szellemi és anyagi életének különböző területeit is tanulmányozni kezdte, ideértve a történelmet, nyelvet, pszichológiát, művészeteket, társadalmi kapcsolatokat és gazdaságot.

Források

Українознавство: концептуальні та теоретико-методологічні основи розвитку / П. П. Гай-Нижник (керівник проекту) та ін. — К., 2015. — 504 с.
Історичні засади українознавства / Ярослав Калакура ; НДІ українознав. — К. : НДІ українознав., 2007. — 381 с. : портр. ; 21 см. — Бібліогр. в кінці ст. та в підрядк. прим. — 300 пр.
Енциклопедія українознавства: В 3-х т. — К., 1994
Енциклопедія українознавства: в 10-ти т. — К., 1996
Кононенко П. П. Українознавство: Підручник — К., 2006
Кононенко П. П. Історія українознавства. Навчальний посібник. — К., 2011.
Крисаченко В. С. Українознавство. Хрестоматія: В 2-х кн. — К., 1996
Віктор Ідзьо. Лекції з Українознавства. — Івано-Франківськ «Сімик», 2013 р. — 360с.
Збірник наукових праць НДІУ МОН України. — 2003 — Т. 1; — 2004. — Т. 2; 2004. -Т.3
Гай-Нижник П. Роль та місце українознавства у новітньому науковому просторі та його значення в гуманітарній політиці держави і системі національної безпеки // Українознавство. — 2015. — № 1.– С.53–61. [Архівовано 18 жовтня 2015 у Wayback Machine.]
Гай-Нижник П. Українознавство як чинник концепту «м'яка сила» і системи національної безпеки / Гай-Нижник Павло Павлович // Українознавчий альманах. — Вип.16. — Київ, Мелітополь, 2014. — С.234–241. [Архівовано 18 жовтня 2015 у Wayback Machine.]
Гай-Нижник П. Українознавство як комплекс знань про Україну та чинник сучасної гуманітарної політики і системи національної безпеки // Гілея. — 2014. — Вип.86 (№ 7). — С.109–116.
Гай-Нижник П. Започаткування та розвиток українознавчих досліджень в Австралії у другій половині ХХ ст. // Гілея. — 2013. — Вип.79 (№ 12). — С.155–157.
Джерела альтернативного українознавства (Європа, 1940—1945 р.). Періодичні видання української діаспори в Європі, Радянської влади та німецької окупаційної адміністрації на України, проводу ОУН-УПА тощо за 1940—1945 рр. З аналітичним розписом публікацій щодо природи, історії, етносу, державотворення, культури та виробничих сил України: бібліогр. довідник: (З фондів Нац. б-ки України ім. В. І. Вернадського та Наук.-дов. б-ки Центр. держ. архівів України) / Б. В. Грановський ; наук.ред. В. Колесник ; бібліогр.ред. С. Іванисенко, Г. Порохнюк. — К. : [б.в.], 2002. — 436 с. — ISBN 966-7863-17-4
В. Кулик. Українознавчі наукові заклади за кордоном // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.:Парламентське видавництво, 2011. — с.728 ISBN 978-966-611-818-2
Сніжко В. В. Українознавство: природна психо-філософська концепція: монографія / Валерій Сніжко; МОН України, ННДІ українознавства. — К., 2010. — 528 с. — Рез. англ. — Бібліогр.: с. 495—518.
Токар Л. К. Об'єкт і предмет українознавства // Українознавство. — 2001. — № 1
Токар Л. К. Зміст українознавства: системно-функціональний підхід до структурування знань // Українознавство. — 2004. — № 4.
Виталий КРИКУНЕНКО. О золотых зернах украинской духовности на просторах России. // Наукове товариство ім. Шевченка. Донецьке відділення. [Архівовано 31 серпня 2012 у Wayback Machine.]
Токар Л. К. Українознавство в системі наукових і навчальних дисциплін // Збірник наукових праць НДІУ. — 2003. — Т. 1.
Токар Л. К. Зміст українознавства: системно-функціональний підхід до структурування знань // Українознавство. — 2004. — № 4.
Чирков О. Українознавство і Вікіпедія: результати та перспективи взаємодії // Українознавство. — 2011. — №. 1 (38). — С.: 202—208.^{[недоступне посилання з липня 2019]}
Чирков О. Загальна характеристика українознавчого вмісту Вікіпедії // Українська земля і люди. Український етнос у світовому часопросторі: Колективна монографія / За ред. Кононенка П. П.- К.: ННДІУВІ, 2011. — Том 1. Від давнини до XIV ст. — С. 624—632.
Лепеха Т. В. Українознавство [Архівовано 23 січня 2012 у Wayback Machine.]
Єрмашов Т. В. Покажчик Сергія Єфремова «Українознавство» та його значення для розвитку української національної освіти // Українознавство [науковий громадсько-політичний, культурно-мистецький, релігійно-філософський, педагогічний журнал]. — К., 2007. — № 1. — С. 169—171.
Мусієнко І. Українознавство в німецькомовних історичних студіях ХХ — початку ХХІ ст. // Українознавчий альманах. — Вип. 5. — К., 2011. — С. 99-103.
Мусієнко І. В. Україністика в дослідженнях учених Гуманітарного наукового центру історії та культури Центрально-Східної Європи (Німеччина) / І. В. Мусієнко // Вісник Нац. техн. ун-ту «ХПІ»: зб. наук. пр. Темат. вип. : Актуальні проблеми історії України. — Харків: НТУ «ХПІ». — 2008. — № 37. — С. 131—140. [Архівовано 3 квітня 2016 у Wayback Machine.]
Боряк О. Матеріали з історії народознавства в Україні: Каталог етнографічних програм (друга половина ХІІІ–ХХ ст.) / Відп. ред. Н. Гаврилюк. НАН України. Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського; Інститут української археографії. — К.: Вид-во «Українознавство», 1994. — 124 с. — (Науково-довідкові видання з історії України. — Вип. 28) (PDF-файл [Архівовано 11 квітня 2021 у Wayback Machine.])
Українська етнічна нація / М. Є. Горєлов, О. П. Моця, О. О. Рафальський. — Київ: Еко-продакшн, 2012. — 176 с. : іл., портр., карти. — Бібліогр. в кінці розділів. — ISBN 978-966-1622-04-2
Ясь О. В. Україністика // Енциклопедія історії України. — К.: Наукова думка, 2019. — Кн. 2: Україна–Українці. — С. 531—532. https://www.academia.edu/41972786
Pagine di ucrainistica europea / A cura di G. Brogi Bercoff, G. Siedina. — Alessandria: Edizioni dell’Orso, 2001. — 220 p.
Дель Ґаудіо, С. 2023. “Україністика в Італії: сучасність і перспективи розвитку”. IV Міжнародна наукова конференція: Актуальні проблеми романо-германської філології. Матеріали міжнародної наукової конференції. Київ: Український державний університет імені Михайла Драгоманова, с.8-12.
International Association for Ukrainian Studies
American Association for Ukrainian Studies
Canadian Institute of Ukrainian Studies
Academic Directory for Ukrainian Studies: Research Opportunities in North America
Information relating to Ukrainian studies at UK universities